("Іонійський учитель"). Після повернення він
оселився в Кротоні, у Південній Італії, де проповідував своє вчення численним
послідовникам, частина яких утворила свого роду релігійний орден, або
братерство "посвячених". Цей орден фактично прийшов у Кротоні до влади,
однак через антипіфагорійські настрої наприкінці VI ст. до н.е. Піфагору довелося перебратися в Метапонт, де він і помер в 500
році до н.е. Піфагор стояв у джерел грецької науки, був
змушений займатися всім одразу: арифметикою й геометрією, астрономією й музикою.
Його метою було розібратися в побудові Всесвіту й людського суспільства (від руху
зірок до політичної боротьби).
Він перший помітив, що сила і єдність науки
засновані на роботі з ІДЕАЛЬНИМИ ОБ'ЄКТАМИ. Наприклад, пряма лінія - це не
тятива натягнутого лука й не промінь світла: адже вони мають невелику товщину,
а лінія товщини не має. Недосконалі природні тіла є лише грубуватою подобою
ідеальних математичних сутностей.
Перша наукова модель світу, запропонована Піфагором
- всі природні тіла й процеси суть перекручені подоби ідеальних тіл і рухів - а
закономірності ідеальних об'єктів виражаються за допомогою чисел.
«Числа правлять світом через властивості
геометричних фігур».
На честь Піфагора
названий кратер на Місяці.
Більш детальніша біографія Піфагора на сайтах: http://ru.wikipedia.org/wiki/Пифагор_Самосский http://referatu.net.ua/referats/119/27111/?page=0
|